# 52. Свекор продовжує дивувати

# 52. свекор продовжує дивувати

Подзвонив Лешка тільки о дев’ятій.

- Иришка встала. Уже поснідала і грає, - відчеканив він.

- Здорово. Я скоро за нею приїду.

- Слухай, Тань, а давай з’їздимо покататися на тюбінга?

- Куди ми поїдемо? І як? Ти ж не сідаєш за кермо, - промовила я.

- Уже сідаю, вчора до тебе на машині приїжджав, а ти…

- Не заводь свою пісню.

- Гаразд, не буду, - буркнув він. - Так що щодо покататися?

- В принципі, можна. Тільки треба їхати туди, де не надто великий схил, а то Иришка злякається.

- За це не переживай, я знаю, куди їхати.

- Добре, тоді я зараз зберу речі для Ірини та приїду.

- А сенс? Давай ми самі за тобою заїдемо? Ти переодягнешся Ірішу і рушимо.

- Давай так.

Поки чекала Іринкою і Лешку я приготувала з собою термос з чаєм і зробила бутербродів. Знаючи, що дочка любить пожувати після активних ігор.

***

День пройшов дуже непогано. Леха не катався, зате ми з донькою на скаженіли від душі.

І каталися, і валялися в снігу і чого тільки не робили. Напружувати Лешка став мене тільки в машині, коли ми їхали додому.

- Тань, тобі сподобався мій подарунок?

- Так дякую.

- А з ким у театр підеш?

- Яка різниця?

- Я думав, мене запросиш, - промовив Льоша, а я усміхнулася, зрозумівши, що Оля була права.

- Тебе не запрошу, - відповіла я, а Лешка насупився і далі їхав мовчки.

Шлях ми тримали до свекрухи. Іріша забула у бабусі свою ляльку і хотіла її терміново забрати.

Марина Олексіївна запросила нас зайти, але ми відмовилися, Иришка вже втомилася і починала канючити.

- Дякую за запрошення, але ми поїдемо. Ірина втомилася, та й Лешка чекає нас в машині, щоб відвезти, - промовила я, а потім, схаменувшись, запитала, - Марина Олексіївна, а ви зможете завтра трохи посидіти з Іриною, я в театр збиралася?

- Чи зможу, звичайно, - промовила свекруха, - мені Альошка говорив, що ви в театр збираєтеся.

- Я як би йду без нього, - промовила я, а свекруха тут же змінилася в обличчі.

- Ой, Тань, почекай, мені потрібно подумати, здається у мене завтра справи, - заметушився Марина Олексіївна, а я все зрозуміла і усміхнулася.

- Зате у мене немає справ, - виходячи з кухні, промовив Олександр Миколайович, свекруха скорчити страшну особу, але чоловік не звернув на неї ніякої уваги. - Привіт Тетяна. Я можу завтра побути з онукою. Тим більше, ми ще не всі секретні справи встигли зробити. Правда, Іріша?

- Правда.

- Посидимо завтра з тобою? - запитав Олександр Миколайович.

- Так, - закричала Иришка і навіть в долоньки заплескала.

Мене вся ця сцена дуже здивувала. І активність свекра, і реакція дочки. Марина Олексіївна теж перебувала в якійсь прострації, вона навіть сказати нічого не могла. А я вирішила скоріше ретируватися.

- Дякую, Олександре Миколайовичу. Я завтра близько половини шостого привезу Иришка, а потім заберу. Дякуємо.

- Чекатиму.

Я була вдячна свекру, але розуміла, що після нашого відходу його чекає великий скандал. З чого раптом цей чоловік вирішив повстати проти дружини саме зараз, не знаю. Але мені це було на руку.

Лешка відвіз нас додому, він, звичайно, намагався нав’язати в гості, але я його відшила. Сказавши, що ми з донькою втомилися і зараз підемо в ванну і спати. Щодо спати, я, правда, прибрехати, але пускати Леху в гості не збиралася. Занадто мені не подобалася його активність. Не варто провокувати. Не хочу.



ЩЕ ПОЧИТАТИ