# 48. Наші гості

# 48. наші гості

До приїзду Марини Олексіївни, Олександра Миколайовича і Льохи, ми з донькою були готові.

Иришка я прикрасила в плаття, собі зробила легкий макіяж і теж одягла сукню. Про себе я відзначила, що в мені прокинулося бажання вбиратися. Давненько такого не було.

***

Їх прихід був гучним і неспокійним.

Свекрухи дуже важливо було прямо на порозі вручити Ірині велику коробку з цукерками. Трохи пізніше, коли вже все роздяглися і пройшли, Лешка подарував доньці ігровий набір, де був пластилін і всякі пристосування для ліплення.

Мені свекруха подарувала чайник для заварювання, який ставиться на великий кухоль. Предмети були дуже в тему, із зображенням забавних свинок. Ще Марина Олексіївна вручила мені кілька пакетів з розсипних чаєм.

Леха не мудрувати. Подарував мені конверт. Я його подивилася трохи пізніше. Там лежало п’ять тисяч, а два квитки в театр на друге січня.

Я вручила родичам свої подарунки, а Иришка принесла листівки для кожного, які ми робили з нею і Міленою. Загалом, всі були раді і щасливі.

До слова сказати, свекор теж зробив мені подарунок, але таємно, поки ніхто не бачить. Чи то він соромився, чи то не хотів вислуховувати від дружини якихось закидів, не знаю.

А подарував він мені сертифікат… Та-да-дам… У магазин нижньої білизни. На мій здивований погляд, він тихо прошепотів:

- Ти дівчина молода, а білизна так дорого коштує. Потіш себе.

- Дякую, - тільки й могла сказати я, здивована донезмоги.

***

Сяк-так розмістившись на моїй кухні, ми стали пити чай. Спершу розмови були спокійними. Свекруха захоплювалася ранків, виступом Иришка і розповідала про свій сабантуй на роботі, а потім, подивившись на мене запитала:

- Тань, а ви не хочете з Іринкою відзначити Новий рік у нас? Ми в цьому році будинку, нікого запрошувати не будемо. Тільки ми з Сашею, та Альошка. Він в цьому році хоче побути з родиною. Давайте до нас? Проведемо свято все разом.

- Ні, дякую, - з посмішкою відповіла я. - Я хочу залишитися вдома, я за рік так втомилася, що мені не хочеться нікуди йти, - це я сказала вголос, а про себе подумала, що у Лешко просто немає варіантів, ось він і залишається вдома.

Куди він зі своєю ногою піде? Та й друзі у нього все в основному одружені, все парами. Він один в їх компанії буде нерозумно виглядати.

- Як знаєш, - трохи ображено мовила свекруха, але вмовляти не стала.

Ми ще трохи посиділи за столом, а потім Марина Олексіївна і Олександр Миколайович пішли в зал грати з онукою, а Лешка залишився зі мною на кухні.

- З ким будите Новий рік зустрічати? - раптом запитав він.

- Так я ж сказала, що з Іринкою будинку, що за дивні питання?

- Мені чомусь не віриться, що ви залишитеся вдома…

- Вірити чи ні, твоя справа. Нас, звичайно, Оля запрошувала, але я не хочу йти до неї. Вона і так не дуже себе почуває, не хочу її напружувати.

- Тань, ну так якщо ти не брешеш і будеш вдома тільки з Іринкою, то давайте, приходьте до батьків. Посидимо все разом.

- Я не хочу. Я ж уже сказала. Це складно зрозуміти? Я хочу побути вдома.

- Давай, тоді я до вас прийду? - запропонував Лешка.

- Навіщо? Щоб помотати мені нерви? Знову щось дізнаватися, випитувати, бути незадоволеним чимось? Не треба, Леш. Я втомилася від цього. Мені це не цікаво.

- А чому ти тільки про себе говориш? Я ось, наприклад, хочу з донькою побути.

- З донькою? Так це чудово, - радісно вигукнула я, - давай ти її завтра з самого ранку забереш, а я хоч трохи попрацюю тим, чим мені хочеться. Не думаючи, що потрібно когось годувати, одягати, за кимось прибирати? Давай?

- Я подумаю, - невдоволено буркнув Лешка, явно не чекаючи від мене такої пропозиції.

- Ось і подумай. А поки пішли в зал, інакше ми зараз посваримося, а мені сьогодні зовсім не хочеться псувати собі настрій.

З цими словами я попрямувала до доньки і свекрам, ще не знаючи, що там мене чекає важка артилерія.



ЩЕ ПОЧИТАТИ